У ритмі української мови!

Хол  першого  навчального  корпусу святково прибраний: прапор України, вишивані рушники, кольорові  повітряні кульки та багато студентів у яскравих вишиванках.  Навіть важко рухатись ущерть заповненим людьми просторим холом, бо багато поціновувачів граніту науки  тут завмерли в очікуванні розв’язки вишиванкової інтриги.  Та ось на те, що варто зупинитись серед святкової метушні вказала присутність ректора КНЛУ професора Р.В. Васька, проректора з навчально-виховної роботи М.І.Солов’я, завідувачів кафедр, викладачів та схвильоване  клацання  багатьох фотоапаратів водночас. 

«Тече річка-невеличка, через гори, через гай. Рано вранці небо кличе, вставай сонце – вставай….»,–  під мелодію знайомої усім пісні студенти у вишиванках  синхронно починають  виконувати ритмічні танцювальні рухи, а оскільки учасників флешмобу кілька десятків, то  такий масштабний танець виглядає справді  вражаюче! Глядачі залюбки підспівують та аплодують в такт, у залі немає жодного, хто б залишився байдужим до цього дійства, посміхаються і ректор, і викладачі,  і студенти, і навіть завжди серйозні охоронці! 

Тим часом, доволі натанцювавшись, студенти у вишиванках  ефектно закінчують свій виступ, вимахуючи (салютуючи)  кольоровими стрічками. Публіка не залишається в боргу і  вибухає щедрими оплесками.  Глядачі припускають, мовляв, так урочисто в університеті святкується хіба що початок нового навчального року.  Але сьогодні – виняткова ситуація: КНЛУ святкує Міжнародний День рідної мови! 

Першокурсниця – студентка 105-ої  групи факультету сходознавства Альона Комагарова розповідає:

«Наш флешмоб – це намагання привернути увагу до української мови, до її краси, адже у побуті більшість студентів віддає перевагу російській, навіть тоді, коли українська є рідною.  Цікаво, що історія свята – Міжнародного Дня рідної мови – тісно пов’язана з студентством. У 50-тих роках уряд Пакистану проголосив державною мовою урду, хоча вона була рідною для дуже незначного відсотка населення.  На сході країни розмовляли бенгальською мовою,  і тому такий указ  викликав обурення і, як наслідок,  багато протестів. 21 лютого під час однієї із мирних демонстрацій військові вбили кількох студентів-демонстрантів. У зв’язку з цими подіями ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним Днем рідної мови. В  Україні ж це свято відзначають з 2002 року.  Мені дуже приємно було долучитись до організації Дня рідної мови в КНЛУ  та дізнатись історію його виникнення! Хочеться, щоб така пишна традиція святкування Дня рідної мови в нас прижилася!»

До речі, сьогодні зодягнули вишиванки не лише студенти, але  й викладачі, переважно вони – з кафедри української філології, відомої в КНЛУ як зачинатель змістовних і цікавих заходів виховного характеру.  Як вдалося дізнатися, ініціатором і організатором колоритного флешмобу в національному стилі стала доцент Людмила Михайлівна Пашинська. Ось що розповіла авторові цих рядків Людмила Михайлівна:

«Викладачі нашого університету  – люди сучасні, приміром, ми – часті гості мережі Інтернет. Саме з Інтернету  я дізналась, що наша молодь часто організовує флешмоби, наприклад,  до Дня народження Ліни Костенко та інших свят. Я переглянула чимало відеороликів як українських, так і зарубіжних флешмобів і вирішила організувати щось схоже в КНЛУ.  Я викладаю українську мову студентам факультету сходознавства, тому  в першу чергу запропонувала  їм долучитись до цієї задумки. Дуже приємно, що студенти позитивно сприйняли ідею, активно приєднувались до обговорення всіх деталей, відвідували репетиції, які іноді тривали до 20-ої години! Окрім танців, ми говорили про історію свята, про сучасний стан української мови, про потребу в її підтримці. Надіюсь, що студентам КНЛУ флешмоб сподобався, що сьогодні вони занурились в атмосферу свята і відчули гордість за рідну  мову! Щоб засвідчити студентам, що українська – мова майбутніх поколінь українців,  я  привела на наше свято свою маленьку племінницю – другокласницю Київської спеціалізованої школи № 304 Марину, яка із задоволенням декламує  вірші українською, бере участь у конкурсах читців  та надихає кого завгодно  своїми сяючими очима!»

Після свята приємно здивовані побаченим  студенти не поспішають залишити хол університету. Хтось обговорює,  чи  дорого купити  в наші дні  вишиванку, хтось губиться в здогадках,  скільки днів потрібно було проводити репетиції, щоб досягнути такого чудового результату, а Аліна Лавриненко  з одногрупницями розповідає:

«Свято рідної мови нам дуже сподобалося! Добре, що цього разу воно пройшло не в актовій залі, бо туди студенти на такі серйозні заходи, пов’язані з святковими датами,  ходять  не надто охоче, а саме в просторому холі першого навчального корпусу. Адже вийшло так, що свято саме прийшло  до студентів! Ми високо оцінили рівень підготовки студентів до виступу, було дуже приємно бачити, що всі учасники посміхались, відчувалось, що танцювали вони  з натхненням». 

До нашої розмови приєднується Ліана Борецька, студентка факультету германської філології: виявляється,   про свято Дня рідної мови  вона почула на лекції з курсу за вибором «Український мовний етикет» від свого викладача –завідувача кафедри української філології Зої Орестівни Валюх,  але на флешмоб потрапила випадково, прийшовши на звуки  музики, яку було добре  чути навіть на 3-ому поверсі навчального корпусу.  «Звичайно, на заняттях  ми спілкуємось українською, але вийшовши в коридор, більшість звично переходить на російську.  Але чому так відбувається? – задумується дівчина. – Сьогодні – особливий день, бо навіть у коридорах  звучить  українська мова, а в холі десятки студентів танцювали у вишиванках. І в багатьох серцях, я впевнена, прокинулось почуття радості та гордості за рідне, українське!». 

Свято закінчилось, але залишились спогади, фото, відео та хороша традиція! Дуже хочеться побажати всій українській  молоді бути такими ж ініціативними, креативними та патріотичними,  як і організатори та учасники святкового флешмобу! 

 Репортаж з святкового флешмобу