Новини | без цензури!

1/3

«Донецьких» посунуть «вінницькі»?

Якщо можна знайти в Україні політичну провінцію у повному сенсі цього слова, то такою провінцією є Вінниччина

 

Специфічне, але яскраве обличчя у «донецьких». Ще за часів СРСР загальну відомість здобули «дніпропетровські». Відомі на загальнополітичній арені «одеські» та «закарпатські» політики.


Для Президента Віктора Януковича, який безумовно хоче увійти в історію, як президент України, а не президент Донбасу (Партії регіонів) дуже важливо створити навколо правлячої еліти систему противаг, що і демонструється в останній час (майже по Макіавеллі) цікавими ротаціями та призначеннями – Тігіпко, Хорошковський, Клюєв, Порошенко. З огляду на таку багатоходову стратегічну тактику, в Україні є всі передумови до логічного утворення нової групи впливу. 

 

 Вибори 2012 року дають шанс вінницькому політикуму чи не вперше за роки незалежності проявити себе на загальноукраїнському рівні.


Безумовно, уродженці Вінницької області або ж особи, інтереси яких у той чи інший спосіб пов’язані з нашим краєм, були представлені на вершині влади і раніше. Валерій Бевз, Анатолій Матвієнко і Григорій Калетник, Олег Рибачук і Петро Порошенко, Михайло Єжель і Микола Белоконь,  Володимир Майстришин, Марина Ставнийчук та інші.

 

 Але кар’єру вони будували відносно автономно від своїх земляків, і ідентифікували себе швидше з різними політичними партіями та групами впливу, ніж за територіальною приналежністю. Депутати, які мали відношення до Вінниччини, з’являлися тут, переважно, напередодні чергових виборів, після яких знову поверталися до Києва. Про розгалужену та ієрархічну структуру, яку побудували, наприклад, «донецькі» мова, звісно ж, у жодному випадку не йшла. А ті спілки, які формально виникали у столиці, на кшталт товариства «Вінничани у Києві», зводили власну діяльність, переважно, до культурно-просвітницьких, мистецьких та благодійних заходів.

 

Проте політична ситуація у 2012 році, можливо вперше в історії Вінницької області, складається таким чином, що у Верховній Ради може сформуватися група «вінничан», або «вінницьких». Основним фактором появи такого «політичного клану» є амбіції Петра Порошенка. Міністерський портфель, який він одержав в обмін на підтримку виключно непопулярного уряду Микола Азарова, безумовно, не є самометою для такої фігури, як Петро Олексійович. Зміцнити його становище, надати нового імпульсу політичній кар’єрі Порошенку може лише об’єднання депутатів у новій Верховній Раді. Навіть невелике.

 

Вже зараз  політики роблять прогнози, щодо політичного майбутнього Петра Порошенка та його команди. Так, Тарас Чорновіл, бачить в наступному складі ВР фракцію Порошенка та розглядає її, як головну альтернативу партійним фракціям, як провладним, так і опозиційним. Гіпотетично, можна спрогнозувати, що до такої фракції можуть приєднатись незалежні депутати-мажоритарники, особливо ті, які позиціонуються, як фахові господарники, економісти, бізнесмени та політики-центристи. На фоні лівих та правих ідеологій і, особливо, після педалювання мовного питання, політична унія, сформована на ідеології центризму, з гаслом (наприклад) МІНІМУМ ПОЛІТИКИ – МАКСИМУМ ЕКОНОМІКИ, стане  довгоочікуваною третьою силою української політики.

 

Створювати  та «розкручувати» політичну партію до виборів уже немає часу. Якщо ж подібний проект все ж появиться, його шанси залежатимуть від того, яку роль відіграватиме там сам Порошенко. Але піти на цей крок – значить ступити на шлях серйозної конкуренції з Партією регіонів. Чи готовий Порошенко це робити сьогодні? 

 

Тому, поки що перше завдання – провести максимальну кількість депутатів-мажоритарників, навколо яких у парламенті можуть об’єднатися інші депутати, які претендуватимуть на «золоту акцію» в умовах досить ймовірного паритету провладних та опозиційних фракцій.

 1338380601_722

У Петра Порошенка, безумовно, сильні рейтингові позиції в усіх областях України. Але, починаючи з 1998 року, коли він вперше балотувався у народні депутати у Вінниці, саме до нашої області було прикуто його особливу увагу. І у політичних, і у кадрових, і у економічних питаннях.

 

Фактично, «команда Порошенка» склалася під час місцевих виборів 2010 року на базі партії «Єдність». Екс-губернатор Олександр Домбровський, його колишній перший заступник Валерій Коровій та заступник Василь Жердецький, колишній голова обласної ради Григорій Заболотний та його перший заступник Віктор Вікалюк, зрештою, Порошенко-старший є тією групою, яка здатна провести в області трьох-чотирьох депутатів як мінімум. 

 

Почали виборчу роботу в області і інші кандидати – народні депутати Валерій Бевз (КПУ), Григорій Калетник (Партія регіонів), Анатолій Матвієнко («Собор»), Василь Черній (Народна партія). Крім них готуються до виборів Сергій Кудлаєнко («Фронт Змін»), Іван Мовчан (Партія регіонів) та інші – впливові і не дуже особи.

 

Цікавим у цьому сенсі є факт, що майже усі вони у той або інший спосіб були об’єднані в команді обладміністрації. Валерій Бевз працював заступником у Калетника, Черній і Заболотний – у Домбровського. І майже усі вони працювали у структурах виконавчої влади під час губернаторства Анатолія Матвієнка у 1996-1998 роках. А тому, хто б не був з них обраний у мажоритарних округах, усі вони гіпотетично можуть підсилити у Верховній Раді майбутню «групу Порошенка».  

1338380590_922

Нинішнє керівництво Вінницької організації Партії регіонів, при усьому бажанні (і ресурсі – фінансовому та адміністративному), конкурувати в усіх 8 виборчих округах з «вінничанами» не здатне. А тому максимум, на що воно може піти – просити потужних мажоритарників не сильно лаяти уряд та нинішню владу, щоб виконати відсотковий план Києва, при голосуванні за списки.

 

Що, однак, навряд чи їм вдасться. Адже перед виборами люди бажатимуть чути критику уряду. А провладні кандидати у будь-якому випадку асоціюватимуться з його провальною соціальною та економічною політикою.

 

Вплинути на підтриманих Порошенком кандидатів за допомогою адмінресурсу та судів неможливо, оскільки Петро Олексійович (можливо) одержав гарантії їхньої безпеки. Тому «регіонали» опиняться у патовій ситуації, коли конкурувати з опонентами складно, тиснути на них заборонено, а активізувати роботу з центрального штабу вимагають.

 

Чи не тому згорнули роботу на Вінниччині «регіонали»-«варяги»: Віктор Корж та Олексій Кривопішин?

 

 

 

Поділитись новиною:

30 Травня, 2012

Найкоментованіші новини

Автор матеріалу: Олег Береговий

Коментарі

свой |

15:37 30 Травня, 2012

 

 

(+4)

юра басюк показал пример винницкой "не продажной" журналистики! кто скажет, что не "джинса", пусть кинет в меня камень! http://www.vinnitsa.info/news/sportsmeni-zaliznichniki-poborolis-za-kubok-vid-deputata-vinnitskoyi-oblradi.html#.t8yn_doq2lc.facebook

Ім′я не вказано |

17:18 30 Травня, 2012

 

 

(+7)

война войной а обед по расписанию)))

Ім′я не вказано |

16:36 30 Травня, 2012

 

 

(-3)

это фантастика силы донецких и винницких не равные

Ім′я не вказано |

17:01 30 Травня, 2012

 

 

(-2)

не дадуть їм розгулятись

Ім′я не вказано |

17:15 30 Травня, 2012

 

 

(+6)

на донбасе все давно прозрели

Ім′я не вказано |

23:58 31 Травня, 2012

 

 

(-2)

там своих стоко шо никакого пирога не фатит

Залиште свій коментар


*не обов′язково

Залиште свій коментар через Facebook

Залиште свій коментар через Вконтакте

(0)
21 Лютого, 2022
(0)
26 Березня, 2020
(0)
20 Березня, 2020