Новини | без цензури!

1/3

Українська журналістика: беззубий лев, краще, ніж кішка?

Ми – журналісти, люди мирні. Вибираючи між лідерами нації (вождями) і простою людиною нам апріорі, звичайно ж,  ближче друга категорія.  

 

Напевне, тому  поступово держава та різні економіко – політичні обставини оголошують війну  і  нам.  Якою б стійкою не була психіка людини, якщо йому подають однобоку вербальну і візуальну інформацію за об’єктивними законами колективного підсвідомого ця інформація починає мотивувати людину на вчинки, для неї абсолютно не властиві.  Тут і слід би стривожитись професійним  здоров’ям  журналістики.  І якщо острівки об’єктивності поодиноко  тримаються лише окремими виданнями та електронними ЗМІ, то Інтернет – ресурс розширив  поле діяльності.  

 

На жаль, сайти, здебільшого, великою журналістською майстерністю не «грішать»:  новини в Інтернет -  ресурсі – це дуже коротка, чи скорочена прогулянка між фактами. Я не кажу вже про те, що сьогоднішня газетна журналістика страждає  від відсутності жанрів, одноманітності подачі, якщо хочете обезкриленості  декотрих потребуючих того  тем,  то що вже говорити про Інтернет -видання.   Такий собі телеграфно -  телетайпний стиль не розрахований на серйозність роздумів та висновків. Це призвело до того, що чимало вирішило: « І ми , Химко, люди! Подамся і я  в літописці історії».  Амбіції, якщо вони здорові, велика справа, якщо вони тільки   не голий апломб.   В останньому випадку  в хід іде робота ліктями  та знецінення  ваги  слова.   Така журналістика в кращому випадку апелює до інстинктів  та рефлексів, а не до совісті та розуму. Журналістика перетворилась на цитування того, що хтось ляпнув, тиражування цитат,  а не з’ясовування причин та наслідків.  Це при  тому, що журналіст повинен мати щеплення від висловів можновладців, він не має права на помилку: видавати, як істину «пургу», яку іноді несуть декотрі чиновники. От вам і  створено серйозне  підґрунтя для зниження рівня української  журналістики і зависання  в стані схем, нав’язаних кимось рамок  (що вкрай  не прийнятно для творчої  професії)   та тиражування жовчних  страшилок.  Усе, як співав незабутній Володимир Висоцький: «Не страшны  плохие вести. Продолжаем бег на месте». 

 

За  такого стану речей  попит на журналістику падає і в суспільства, а це ще одна причина для зниження її рівня.  

 

Проте, не було  щастя та нещастя допомогло. Влада досить легко справляється з одомашненням преси. Вона просто з вигодою для себе використовує існуючий порядок речей. Вона бореться за себе, ми – ні. Влада вибудувала антижурналістську політику для традиційних ЗМІ, тому Інтернет стає прихистком для тих, хто бачить ситуацію ширше, ніж може відобразити телеграмний стиль більшості сайтів –принаймні,  на цілий лист.   Перетік таких кадрів,власне,  сьогодні вже звична справа.   Проплачені блогери та тролі не рахуються.    

 

У відповідь нас, спішать звинуватити у порушенні норм, журналістських стандартів, етики. Так,    варто вказувати на недоліки, якщо вони є, зрештою, це діалектика взаємодії громадянського суспільства і влади.  Але доречно це  тоді, коли  в державі  існує  адекватна  інформаційна політика, а не знищення журналістики,  як професії. Тоді можна й рамки виставляти для журналістів. А коли кожна, вибачте, «падла» може лапою закрити об’єктив, або ще «краще», побити журналіста, як це було з Ольгою Снісарчук  ( 5 канал), то хто має право говорити нам про етику й виставляти  моральні рамки  ?!  

 

За деревами не бачити лісу – це згубно.  А ліс – це люди, які вже звикли до свободи слова, і які пов’язують свою гідність з різними свободами.  Для нормальної роботи нам, журналістам, багато не треба – просто  дати можливість бути чесними по відношенню до подій, що відбуваються. А куди потрібно лізти журналістам, а куди ні -  визначається суспільним інтересом і захищається законом.

 

Окрім падіння суспільного попиту на журналістику катастрофою є й те, що не може бути вільної преси в поневоленій олігархічній країні. Тому потрібні справжні економічні перетворення. Але економіці  і свободі  слова категорично заборонено  пересікатись,  лише -  розвиватись паралельно.  

 

                                                                                                                             

                Тетяна Пархомчук

 
 
 
 
 
 

Поділитись новиною:

25 Червня, 2013

Найкоментованіші новини

Автор матеріалу: Тетяна ПАРХОМЧУК

Коментарі

Марія |

14:56 02 Липня, 2018

 

 

(0)

Лев не беззубий, він продажний... "КОЛО БРЕХУНІВ", АБО ЯК ЗДОЛАТИ ДЕРЖАВУ РУКАМИ ПРОДАЖНИХ ЖУРНАЛІСТІВ? - https://novunugarni.blogspot.com/2018/06/blog-post.html

Залиште свій коментар


*не обов′язково

Залиште свій коментар через Facebook

Залиште свій коментар через Вконтакте