Новини | без цензури!

1/3

Олег Рибачук: «Жоден український президент не принижувався Кремлем так, як Янукович»

Олег Рибачук відноситься до тієї категорії людей, котрі володіють чималим арсеналом пазлів, що дозволяють  складати  доволі   повну картину  важливих подій  сьогодення: Угода про асоціацію з ЄС, стосунки з Росією, виверти політики  й політиків загалом  і в Україні зокрема.

 

 

Цьому сприяє чималий досвід пана Рибачука. Ось декотрі штрихи його політичного портрету.   У 2005 році  (лютий-вересень) – віце-прем’єр-міністр України з питань європейської інтеграції. Радник Президента України з вересня 2006. Грудень 2007 року – позаштатний радник президента.  Березень 2008 - звільнений від обов'язків радника  після публічних заяв, що голова СП  Віктор Балога  не  завжди відображає точку зору президента. 

 

З березня 2008 року – Голова наглядової ради Фундації «Суспільність». Куратор  проектів  щодо європейської та євроатлантичної інтеграції.  Автор  багатьох  ініціатив з розвитку та зміцнення громадянського суспільства в Україні.

 

2009 рік – засновник та керівник громадської організації «Центр UA», один з ініціаторів Громадської кампанії  «Новий Громадянин».  Один із ідеологів руху «Чесно». 

 

Активна  політико – громадська  діяльність   дала    можливість застосувати набутий досвід  та детальне знання ситуацій з життя  політичного істеблішменту   зсередини у формуванні  майбутнього політичного  класу в Україні. Класу проєвропейського, ментально іншого.   Ситуація для політика й експерта  Олега Рибачука на цьому відрізку його політичного вектора  склалась унікальна: бути над процесом і водночас брати участь у його  формуванні. 

 

-  Пане, Олеже, почнімо з того, що  сьогодні в усіх на вустах – Угода про асоціацію з ЄС.   Наразі  суспільство не має однозначної відповіді: чи буде не лише підписана, а й  ратифікована Угода про асоціацію з Євросоюзом. І якщо так, то яка доля, на вашу думку,  чекає Віктора Януковича та Юлію Тимошенко? 

 

-  Шанси підписання Угоди зростають з кожним днем. На нещодавньому  Ялтинському  саміті,  вперше, напевне,  за всю історію форуму  «Ялтинська  європейська стратегія», слово «європейська» гордо роздулось і заграло всіма барвами, фактично в  повітрі висіло – «ось-ось». На саміті стояло актуальне для України  питання, чим закінчаться вибори в Німеччині. Бо, якби, скажімо, гіпотетично, Ангела Меркель не змогла сформувати коаліцію, то прийшли б сили, котрі більше рахуються з російськими інтересами,  які захотіли б чимось відрізнятися, тоді  для нашої євроінтеграції  була б загроза. Меркель тріумфально перемогла, значить  вона спокійно формує свою коаліцію.  Тобто, там у нас сюрпризів немає. Щодо того, чи буде ратифіковано Угоду. Буквально днями  стало відомо про рішення, що після підписання Угоди,  тимчасова її частина   вступає в силу відразу, не чекаючи ратифікації. І  що цікаво:  90% Угоди про вільну торгівлю і   50% політичної   частини   почнуть діяти   на другий день  після підписання.  Це вказує на очевидні речі: Угода запрацює відразу. 

 

Щодо подальшої долі Юлії Тимошенко. На останньому ефірі  програми  Андрія Кулика «Свобода слова»   Інна Богословська вже, практично, проговорила вперше те,  що Партія регіонів почула вимоги Євросоюзу. І тому вони зараз відпрацьовують  варіант змін до нашого законодавства. Мова йде про  введення статті  до КК, за якою ув’язнені  отримають  дозвіл на лікування  поза межами в’язниць.   Говорилось навіть  про те, що вони готові  запозичити  формулювання  відповідної  статті в польському  законодавстві.  Очевидно, що мова йтиме не лише про Тимошенко, а про  право практичного кожного хворого ув’язненого.    Але ми розуміємо, що це  вихід, про який дуже чітко і, на мій погляд, дещо не дипломатично сказав представник і член комісії Європарламенту Александр  Кваснєвський: « Юлія Тимошенко потребує лікування, їй необхідне хірургічне втручання, вона має право проводити цю операцію там, де забажає. Вона має право на недовіру вітчизняній медицині».  Адже спекуляції   щодо хвороби  Тимошенко  звучали не раз.  Ми  знаємо, що Німеччина  декілька років вела переговори.   І німецька клініка готова прийняти на лікування  Тимошенко. Тобто залишається зробити річ, котру підтримає і опозиція, і влада: змінити законодавство. І за бажання це можна зробити дуже швидко.     Паралельно вже  23 вересня в парламент було передано антикорупційний блок законів. Я навіть не сумніваюсь, що парламент зробить усе, що потрібно.  І до того  ж  в Ялті на пряме запитання президент Янукович відповів, що угода буде підписана. План «Б» він навіть не розглядав. Хоча опозиція це по-різному трактувала, але в мене склалось  враження, що  ми маємо ситуацію, коли і влада, і опозиція однаково підходять до цього питання. А на згаданому ток-шоу «Свобода слова»  виглядало все так, що регіонали зараз більші європейці, ніж опозиція і експерти разом взяті.  І  коли слухаєш Богословську, Чечетова та всіх інших речників ПР, складається  враження, що людина одна, а саундтрек ввімкнули когось іншого,  бо набір слів, фраз і аргументів вражаючий, просто немає з ким сперечатись.  Що, власне кажучи, й потрібно було, щоб у нас з’явилась  ця можливість.  У мене  є улюблений вираз: у  нас вперше з’явився шанс, не втратити шанс. 

 

- Чому  наближення до Євроінтеграційних процесів стало  реальнішим у період  президента Януковича,  коли це  було б природніше за часів  президента Ющенка? 

 

- Це було б природніше з точки зору характеристики президента Ющенка, чи Тимошенко, їх політичних сил. Але з точки зору країни - ні. І з точки зору Брюсселю також ні.   Тому що тоді був величезний антагонізм.  Тоді два місяці Партія регіонів блокувала парламент, бо інженерний батальйон НАТО в Криму хотів щось там ремонтувати.  А зараз Янукович схвалив  закон про співпрацю з НАТО, як пріоритетний і в усій країні ніхто й не «пискне».  А тоді в  Криму реально була істерика. І ось тепер наш  флагман ВМСУ фрегат   «Сагайдачний»  виходить в море до Адена  в рамках програми НАТО.  (Фрегат «Гетьман Сагайдачний» 24 вересня вийшов із Севастополя для участі в операції з протидії піратству  «Океанський щит» в район Аденської затоки Червоного моря і західної частини Індійського океану біля берегів Сомалі – Т.П.).   Три місяці він буде плавати в рамках програми НАТО,   а потім в рамках безпеки Європейського союзу (операція ЄС «Атланта»), тобто військова співпраця   йде. І знову, ви думаєте буде спротив в країні? Ні. З одного боку  представники демократичних  сил   завжди були «за».  А   запрограмовану, зазомбовану ще радянською пропагандою  в індустріальних містах частину населення, звідки й прийшов Янукович, тільки такі як він міг  переконати.  А чому Янукович прийняв таке  рішення, також є пояснення.   Не тому, як намагаються  нас переконати регіонали, що він завжди цього хотів, що в програмі ПР це було написано, а він послідовний,  що він  євроінтегратор. Ні, не тому. А тому, що  так склалась його внутрішня кон’юнктура. Тому що він дуже сильно «обламався» на харківській угоді. Де практично йому за здачу національних інтересів у вигляді продовження  оренди  Чорноморського флоту  і відмови від  співпраці з НАТО було обіцяно  чимало.   

 

Адже він хотів дуже комфортного життя, любові від росіян і, звичайно,  перегляду ціни на газ. І йому тодішній  російський президент Дмитро   Мєдвєдєв  останнє і  пообіцяв. Але  через два тижні прем’єр-міністр  Росії  Володимир Путін сказав, що не бачить підстав для перегляду. І з цього моменту ще жоден український президент не принижувався так демонстративно як це зробив і продовжує робити Кремль. При чому не лише з президентом Януковичем, а й з нашою  країною загалом.  От читати виступи Медвєдєва, з яким ми колись були  на «ти» і спілкувались, як зараз з вами,  неможливо.  Суцільна істерика, набір якихось міфів, фобій . І пояснюється це все лише тим, що в Кремлі  зрозуміли -   український поступ до євроінтеграції не зупинити, з нами це невідворотно.  Раз стається таке з Україною, то таке може бути з Грузією, Молдовою, Вірменією.  Це загроза, треба конкурувати. Треба пропонувати щось привабливе.   Звичайно, коли нас лякають, що  в нашу країну хлине потік якісних, дешевих європейських товарів, а потім цей потік наголошую – якісних, дешевих європейських товарів - піде в Росію, то мені важко зрозуміти чим лякають. На кого це розраховано?  У нас навіть Азарова прорвало,   який в Ялті сказав:  «когда я разговаривал с премьером  Медведевым, я его спросил, а вы на какие стандарты ориентируетесь -  вряд ли на Пакистан или Бангладеш?  Вы, наверное,  тоже переходите на европейские стандарты». Тобто якщо вже стьоб пішов на рівні Миколи Яновича, це означає, все -   приїхали. 

 

 - Приблизно два роки назад ви  поінформували суспільство про те, що ФСБ  Росії готує якусь змову проти Януковича? 

 

-  Я говорив про те, що буде дивна ситуація, коли Кремль буде боротись  проти Януковича, тому що  він тоді буде сприйматись як загроза для Росії.  Не так багато часу пройшло, і Янукович таки став найбільшим ворогом Росії, порівняно з усіма попередніми президентами. Тобто до Ющенка вони так не ставились. Ющенко їм не заважав, вони до нього були готові. А Януковича вони сприймали як свого.  І за їх розумінням Янукович «должен был сделать всё».  Зі свого боку Віктор Янукович  вважав, що відмовившись від співпраці з НАТО та продовживши на своїй території перебування російського флоту,  давши особливий статус російській мові,  на цьому вимоги Кремля закінчаться. А Путін вирішив, що це тільки «начало пиршества».   Далі  в хід Росії мали  піти наші  підприємства і т.д.    Тому  в нинішнього українського президента  серйозні підстави  підписати угоду. Єдине що Янукович та його оточення,  це навіть не вчорашні, а позавчорашні українські політики. І от ці люди радянської системи, зробили неможливе, вони стрибнули вище власного зросту. Але далі з ними будувати майбутнє не можна.  Потрібно виходити на інший рівень.  Далі нам потрібно обирати владу яка буде розуміти, що прописано в угоді. Адже Янукович підписує не розуміючи , що саме він підписує.   Але на  вибори немає з чим іти. Казна пуста.  Досягнень жодних. Якщо він ще втратить шанс  підписати європейську угоду, то йому немає куди тікати.  В Америку, прочитавши книжку  Сергія Лещенка про страждання -  поневіряння Лазаренка, він не піде.  В Росію. Я хотів би це бачити – куди?    

                                           

- Людей дещо лякає невідомість, а що ж воно таке -  Угода про асоціацію з Європейським союзом?  І чого  українцям  чекати? 

 

-  Так,  в  Україні жодного разу не було доступного  роз’яснення  про що угода. Тому  свою задачу та задачу громадських організацій я вбачаю  в тому, щоб інформувати українців, що таке угода про  асоціацію.  Ми ще  на початку весни, розуміючи, що тема євроінтеграції стане ключовою, залучили  кращих експертів, людей, які писали переговорну частину угоди, для проведення разом з нами широкомасштабної інформаційної кампанії.   І  про складне розповідаємо  простими словами. Щотижня друкуємо відповідну інформацію – інфографіку  в «Українській правді» та  «Кореспонденті».   Було дуже багато share (спосіб ділитися інформацією ),  більше  тисячі -  читачами   своїм друзям, родичам, знайомим,  колегам .  Крім того, ми їздимо по Україні і виступаємо перед людьми, при чому беремо з собою когось із  фахівців. Розділили  українців на декілька аудиторій. Найскладнішою виявився клас  малого і середнього  бізнесу – їм важливо бути впевненими в   перспективах  свого бізнесу.  

 

Ми  маємо зробити усвідомлений вибір. І треба, щоб  українці не велись на  спекуляції про погіршення нашого життя,  хоча в країні після підписання все буде іншим. 

 

У мене вдома є ручка, якою я підписував план дій Україна – ЄС в 2005 році. Це був трьохрічний план. Цей документ був готовий ще два роки до того, як у 2004 – му  ми прийшли до влади і писався  під Кучму, але був написаний так, що там не було жодних реальних зобов’язань: ні для України, ні  для Європейського союзу.  Це влаштовувало і тих, і тих.  Принципова відмінність з цим документом, що це перший документ дуже схожий, а іноді навіть більше має  конкретних статей, ніж документи, які підписували інші кандидати в Євросоюз. Тобто в Україні проводиться пілотний кейс: немає стільки грошей, як давали раніше. Але це зрозуміло, що  після кризи ніхто не буде величезні ресурси виділяти. Потрібно було про це думати раніше.  Скажімо,  Польщу чи інші країни, що вступили  раніше Європейський союз фінансував щедро.  Але зате в нас є інші перваги:  країна, яка не має ще політичних зобов’язань,  може не  всі рішення, стандарти  Євросоюзу виконувати. Словом, коли скептики  кажуть, що нам нав’яжуть, яку форму повинна мати картопля, якої довжини має бути вим’я наших корів  – це не правда.   Але ми виходимо на ринок, який в десять разів більший ринку всього Митного союзу, отримуємо можливість вільного пересування товарів і послуг, наші діти зможуть навчатись у європейських вузах. Практично ми матимемо можливість не йти  за справедливістю до європейського суду з прав людини. А бачити таке диво, як  українські суди, що будуть керуватись верховенством права(!), тому що це також   чітке зобов’язання, яке дуже жорстко  перевірятиметься. Закони про прокуратуру та міліцію будуть прийняті до підписання, а після підписання їх доведеться виконувати.  Адже буде працювати  принцип «більше за більше» . Владі потрібні гроші і значно  більше, ніж ті 750 мільйонів, про які розповідає радник російського президента Сергій Глазьєв, що нас врятували.  До слова, на справді це російські комерційні банки самі себе профінансували.  І  наша влада  мусить виконувати всі взяті на себе зобов’язання.  Гроші від Євросоюзу  даватимуться не на 2 роки, а на 17  під реформи.  І це дуже важливо.  Інвестиційний клімат стане зобов’язанням України і буде  напряму пов’язаний  з моніторингом угоди. 

 

З іншого боку отримують потужний сигнал нові проєвропейські політичні сили. Я завжди казав європейцям, як можна з вами працювати, як бути політиком  в Україні,  якщо кожен раз коли ми тільки    відкриваємо рот, а у відповідь чуємо: не готові, не наразі, не на часі і коли – не відомо.  Ну хіба не можна було сказати – ось вам, українці, сто, чи тисячу якихось зобов’язань, які ви повинні виконати,  а потім будемо говорити про наступний рівень. Зараз  це сталося, 11 пунктів , про які всі знають і які моніторяться.  Це говорить про те, що Господь Україну любить, але нам потрібно тепер готуватись до того, що ці люди вчорашнього свою справу зробили і , як ступінь ракети мають згоріти, піти собі,  а далі, наступних потрібно обирати значно прискіпливіше, потрібно вимагати від них звіту, як вони збираються виконувати ці зобов’язання.  Потрібно вимагати від них, щоб вони самі ставали європейськими політиками.  І це не тільки декларативно.

 

- Є готова, проєвропейська  альтернатива серед наших політиків ?  І, власне, до чого вони мусять бути готовими самі? 

 

- Наступне покоління політиків, хоч  набагато молодше,   далеко не європейське: ні  в  політичній поведінці, ні у   формуванні  команди. Замість того, щоб якось інтелектуально тягнути процеси, вони захопились грою: «ти хто такий - а ти хто такий».   Але в нас є віра, що їх швидше можна буде змусити мінятись.  Тому що угоду потрібно буде виконувати.  А  там є чітко пов’язані статті: зробив – отримав, не зробив – не отримав. 

 

- Як би ви охарактеризували взаємини опозиції і влади. Чи  можна вважати, що між ними йде боротьба за  системні зміни? 

 

- Боротьба за зміну систем має йти не між опозицією і владою, а опозиція має переконати нас з вами, що вона готова, прагне і знає як будувати  іншу систему. Поки що опозиція не дає таких сигналів.  Я розумію Юлію Тимошенко, котра каже, що наша опозиція ще підлітки. Але з підлітками так буває, що за одну ніч вони можуть стати батьками. І за одну виборчу ніч оці наші підлітки можуть стати  батьками нації.  А коли батьками нації стануть підлітки, які нічому не навчилися, для нації це  не зовсім добре.  Тому ми маємо розуміти, що політично вони ще не зовсім зрілі, але  вони повинні   дуже швидко вчитись і готуватись.  Президентська кампанія має стати  кампанією інтелектуальної дискусії програм  і  переконань, хто краще зможе  виконати підписану європейську Угоду. Хто сам по  собі є переконливішим, як європейський лідер,  хто підбирав собі європейську команду, хто в житті користується цими принципами.  І не треба лукавити перед людьми:  приїжджати  на великі клуні з кондиціонерами, за рогом  пересідати на просту  машинку, а  потім  до мітингу йти пішки. Це вже не проходить. Не обов’язково тільки в  присутності журналістів летіти економ - класом, чи  одягати пластиковий годинник. Це імітація,  але добре, що таке  відбувається, тому що рано чи пізно це стане звичкою. Політик повинен розуміти, що не пристойно мати годинник, що коштує більше, ніж його навіть не річна, а п’ятирічна зарплата.  І він не може пояснити звідки кошти. Це має стати минулим, але для цього нам з вами потрібно їх постійно, як підлітків, чи як маленьких дітей привчати. І карати ми можемо їх тим, що вони випадатимуть із цього елітного, як вони називають,  клубу.  Чомусь таке формулювання  викликає тільки посмішку. 

 

- Рух «Чесно» спровокував  невдоволення серед політиків,   декотрі депутати  образились  на «часничників». Чому?  Сподівались на формальний підхід? 

 

-  Так, коли рух «Чесно»  робив аналіз, чи відповідають депутати елементарним  цивілізаційним критеріям  політика, виявилось, що там немає жодного , котрий би їм відповідав.  А критерії ці підтримали близько 90% виборців.  Якщо ви альтернатива, ми аналізуємо з чого ви складені, виходить – з одного і того ж самого, що й провладні сили.   Ніхто не відрізняється і це було страшно. Тоді опозиції ми говорили:  ви нічим не відрізняєтесь. Ви точно так кнопкодавите, не ходите на роботу, не подаєте декларації.  А те, що ви говорите,  крадете у вишиванках ,   любите неньку – Україну і про щось там дискутуєте, цього мало.  І декотрі з політиків нас почули.  У  результаті серед опозиції  практично вже немає кнопокодавів,  тепер і  влада намагається  так реагувати.  А   23 вересня вперше громадські організації, котрі були учасниками кампанії «Чесно» змусили через суд комітети Верховної Ради надати протоколи засідань комітетів . Для європейців закритість комітетів – дикість.  А  в  нас  неможливо було добитись, що відбувається  в комітетах, коли насправді  вся  кухня там. Тут у  залі вони, або дубасять один одного дубовими стільцями, проте   бояться, що на голову насадка від фотоапарата впаде. Або займаються казна чим, але як робиться політична кухня,ми не знаємо. Хто і як голосує –абсолютно закрито.  А  публічність подібних протоколів це базові речі і це  далеко ще не європейська політика.  Ми досі воюємо за те, щоб сайт Верховної ради для чогось використовувався, щоб там були дані про політиків,про їх помічників. Бо вони теж отримують гроші з державного бюджету. Людям потрібно розповідати, що ми маємо робити, з  ким,  в які терміни і за які кошти.

 

Потрібно показати приклад іншості, альтернативності.  Ми частково цього вже добились у Верховній Раді, треба цей рефлекс закріпити. А далі необхідно  братись за наступні президентські вибори. Тепер  певні рефлекси прищеплюватимемо  кандидатам у президенти. Зараз аналізуємо лідерів фракції у ВР, бо підозрюємо, що вони будуть кандидатами в президенти.   Ми вже малюємо  їх портрети у нинішньому парламенті: як вони себе  ведуть, кого вони привели в парламент, як  їхні депутати голосують. Якщо вони в опозиції, то  чи дійсно вони виконують обіцянки, чи вони іноді, в найважливіші моменти, дивним чином підтримують  лобістські або шкурні  законопроекти влади.   І ми зможемо українським виборцям дати поки що не бачений портрет кандидатів. Не той, що придумали політтехнологи, а справжній з переконливим аналізом.   Ми аналізуємо і позафракційних депутатів.  Наприклад, як вони голосують. Іноді вони голосують в унісон з опозицією більше, ніж самі  опозиційні  депутати.   Кожна їх дія формує їх власний імідж. 

 

- Щодо опозиції, то наскільки обґрунтовані, на вашу думку, її  нові фобії, що Європа може  підтримати  на наступних  виборах  Віктора Януковича? 

 

- Спочатку ці  фобії були  у самій Європі.  Вони виражалися так: якщо ми підписуємо угоду з Януковичем, то це означає, що ми підтримуємо його політику.  Я мав не одну зустріч, на якій переконував,  що Янукович тут ні до чого. Цей формат до виборів. Він – це наша внутрішня проблема, ви ж підписуєте Угоду з Україною.   Я їм пояснював, що вони  дають   величезний поштовх оптимізму для молоді, яка зараз у більшості своїй аполітична. Лише 18% молодих українців брали участь у  виборах. Якщо зараз ми поставимо тему голосування за європейського кандидата, то молодь піде на вибори, побачить  шанс.   Адже за 22 роки незалежності  чотири людини  «ковбасили» всю Україну:  Кравчук, Кучма, Ющенко і Тимошенко. Президент, чи прем’єр, як завгодно. Це   покоління  динозаврів. Вони мутують і не хочуть «вимирати».  Але в молоді є шанс змінити країну. Комусь подобається Кличко, комусь, Тягнибок, комусь Яценюк.  Це вже попри все інша генерація. Янукович довів до  абсурду систему клану. Він перший президент, який зробив найбагатшим олігархом себе і свою сім’ю, порушивши всі заповіді. Цим, власне і спонукав бажання бізнесу мати таку ж  модель. Він форсував купу негативних  речей, зокрема,  ув’язнив  свого політичного опонента, чим прискорив власний  політичний  занепад.  Він дуже швидко  зробив такі речі, що принципово поміняли  правила гри.  І два роки тому багатьом здавалось, що Янукович  прийшов до влади  на вічно. Зараз  для нього удачею  буде  мати серйозну  можливість  балотуватись на другий термін.  І це колосальна зміна.  Ці  фобії пішли із Брюсселю і опозиція має це розуміти. Вона  вже каже, що є ціль, яка має об’єднати націю, інакше ми б не мали цієї можливості.  І навколо цієї мети всі об’єднались.  А те,  що на політичних ток-шоу зараз   ПР  виглядає більшим  євроінтегратором, ніж  речники опозиції та експерти  не засмучує, бо доводить, що ми почали  формуватись вперше як народ.  І тема європейської інтеграції, як сказав у Ялті на саміті  Сергій Тігіпко,  більше не є спекулятивною.               

 

                                                                                                                      Тетяна Пархомчук 

 
 
 

Поділитись новиною:

27 Вересня, 2013

Найкоментованіші новини

Автор матеріалу: Татьяна Пархомчук

Коментарі

гость |

11:13 27 Вересня, 2013

 

 

(-8)

Посмотрите на рожу рыбачука.Полный дебил.Впрочем как и все укры-русофобы.

вася |

09:16 28 Вересня, 2013

 

 

(-7)

Рыбачук, не тебе 3,14здеть про енахуевского януковича. Иди нах...й лучше 3,14зди про своего гниломордого мудака. Как вы ушлепки управляли страной, то от пенькобежца межигорского ушли не далеко! Такое же дерьмо как и рыгоАнальные ублюдки если не хуже!

|

09:32 28 Вересня, 2013

 

 

(-4)

За обман избирателей Юго-востока будет кара небесная ещё страшней будет. Пусть вспомнит , что он обещал отцу Зосиме.

ЗЕН |

09:52 28 Вересня, 2013

 

 

(+4)

Рыбачук--голова! Статью размножить и расклеить на всех столбах и подъездах! Раздавать людям !

Зен |

10:00 28 Вересня, 2013

 

 

(+3)

ВАСЕ ГОСТЮ и прочим"""" ЧИТАТЬ СТАТЬЮ ВНИМАТЕЛЬНО! НЕСКОЛЬКО РАЗ! ВСУХ!

|

19:55 28 Вересня, 2013

 

 

(0)

Рубанул как положено

Залиште свій коментар


*не обов′язково

Залиште свій коментар через Facebook

Залиште свій коментар через Вконтакте