Новини | без цензури!

1/3

«Не бути скотом»: блеф, чи принципова диспозиція?

На сьогоднішній день існує цілий пласт ЗМІ, що мають дуже мало спільного з журналістикою і являються чистої води пропагандою

Зрозуміло, що це політика, а не журналістика. Позиція не сприйняття чи, навпаки, підтримки влади не відбирає у журналіста права мати власні позиції або переконання. І, можливо, не буде великим гріхом відображення певної позиції журналіста в його роботі. Але неприпустимим для справжньої журналістики є зацикленість на фактах, що співпадають з його позицією, і при цьому повне ігнорування фактів для нього не зручних. Для адептів політичної сили – це норма, для журналістів – ні. Давайте називати речі своїми іменами.

Останній політичний штрих: після того як майданним шляхом не було повалено режим – навіть уряд не відправили у відставку - лідерам опозиції і тим політикам, котрі відносять себе до опозиційних, уже зараз спало на думку розпочати президентську кампанію. А як відомо на порозі чергової виборчої кампанії дуже актуальним стає питання приналежності медіа – ресурсів до тих чи інших політичних груп. Для політиків та представників бізнесу засоби масової інформації привабливі не лише як самостійний бізнес, але як і важливий ресурс маніпулювання масовою свідомістю та інструмент для досягнення тих чи інших політичних цілей. Переділ ринку мас-медіа – процес перманентний, адже разом із змінами в структурі медіавласності йде боротьба за уми обивателя. Значною мірою свою солідну нішу останніми роками зайняв Інтернет – ресурс, хоча поки що не можна стверджувати, що такий важливий медійний сегмент ще чималою мірою не залишається тим тином, на якому можна писати все що завгодно. А що й хто в нас любить писати на тинах довго розповідати зайве.

Чимало з таких ЗМІ виконують роль «лайнометів». Причому, починаючи від абсолютно явних «припартійних» і закінчуючи зовні незалежними, але також «підконтрольними». У цьому, як не дивно, крамоли немає, це нормальна світова практика. Просто, знову ж таки зауважимо, до необхідної суспільству, справжньої журналістики жодного відношення немає. Але доки читач розбереться в цьому й зробить правильні висновки певна доза отрути вже почне діяти.

У грудні минулого року в Україні запустився сайт skoty.info , де зазначалось, що проектом «Не бути скотом» створюється база даних, де акумулюватиметься інформація про людей, представників влади, які порушують чи порушували законодавство та права громадян України, але при цьому й надалі продовжують обіймати свої посади. Також не секрет, що сайт створено за ініціативи партії Демократичний Альянс, що почала діяти в 2010 році і декларує свою діяльність на засадах християнсько-демократичної ідеології. ДемАльянс позиціонує себе, як партія заснована громадсько-активними соціально відповідальними українцями. Ну що ж, непогані декларації.

Так, суспільство має консолідовано реагувати на наявні виклики. Так, можливо, є сенс говорити, що створення подібних проектів – це ще один поштовх для розвитку суспільної свідомості. Але відсутність плюралізму та політична однобокість подачі персоналій у новоствореному проекті тих, хто вже потрапив в поле зору сайту заставляє замислитись, а чи звідти, звідки нам показують, ростуть ноги ? Адже ми не хочемо грати за чужими правилами. А виходить так, що точково поштрикали окремих, чий вплив не є підсумковим у розвитку країни. То що,на думку авторів сайту риба почала гнити зсередини? Це нове слово в зоології.

У режимі реального майданного часу можна спостерігати як усе важче політичним гравцям, і тим, котрі відносять себе до опозиційних, та й тим, котрі не відносять набувати великої, помітної ваги. І що, один із способів привертати увагу за допомогою подібного епатажу? Уся ця історія більше схожа на чергове дитяче, не зріле, не фахове, а відтак безвідповідально вмотивоване безглуздя, або, швидше за все, на замовний характер ( при чому немає значення чи від опонентів, чи від «своїх», що гризуться усередині впливової політсили) появи подібних «пропагандистських перлів», розрахований на «піпл хаває» все, що подається в нашому театрі абсурду. Інакше, давайте грати за однаковими правилами зі всіма. Без блефу. Наприклад, якщо опозиційні лідери, в тому числі й представники «ДемАльянсу»на Майдані не скакали – точно москалі.

Або зовсім свіжий приклад - давайте згадаємо одного з найтолковіших представників опозиційного табору Анатолія Гриценка за те, що він посмів (!) мати свою точку зору, заявивши, що Майдан міліє. А ще за те його слід «розіп’яти» на подібному сайті, що своїми діями вперто доводить про необхідність реальної програми дій опозиції та оприлюднення реальної команди.

Адже наявність і відстоювання власної позиції ледь не основний кримінал, що його шиють дійовим особам на новому сайті.

Виходить, ми знову міняємо меблі. І за такого підходу, якщо ми дещо і поміняємо контингент усім відомого закладу, то нічого не зміниться. Бо звички залишаються старими. Вибачте за фізіологічні подробиці: все раком.

Поділитись новиною:

17 Січня, 2014

Мета-Новости