Новини | без цензури!

1/3

Ментальність українського народу

В цілому, що таке ментальність, начебто ясно. Це – певна сукупність цінностей, звичок, не завжди усвідомлена система координат, психологічних алгоритмів, які формують погляд людини або групи осіб на навколишню дійсність й, відповідно, визначають її (їх) поведінку.

 

Але, якщо детально вивчати цю складову, то робиш цілком логічний висновок, що ментальність – поняття, яке важко збагнути.  Воно майже не піддається раціональному тлумаченню.

 

Поняття українська ментальність – це ще більш тонка матерія (практично як дітородний орган  комара), це щось таке, що відчувається, але не усвідомлюється. Однак включає в себе й загальноприйняті правила та звичаї, й традиції, й мову, й світогляд.

 

Якщо скласти ментальне намисто українського суспільства, то воно, мабуть, складалось би із наступних перлин:

 

Хазяйновитість - Консерватизм - Універсальність - Миролюбство - Релігійність - Обдарованість - Сентиментальність - Містицизм - Відкритість - Кмітливість, хитрість, лукавство - Самовілля - Розвинене почуття гумору – Інертність, пасивність – Індивідуалізм - Провінційність - Занижена самооцінка - "Совковість" - Наївність, інфантильність - Недбалість      Замкненість у своїй групі - Брак цілеспрямованості - Скупість, жадібність - Неповага до себе й до інших - Анархічність - Непослідовність, прагнення "служити двом панам" - Слабка допитливість - Зневага до здоров’я - Амурний авантюризм.

 

Отже, ми маємо досить екзальтоване та різнобарвне намисто з доволі великим вмістом негативних якостей. Хоча негативність тих чи інших якостей можливо по-різному трактувати в залежності від обставин та умов застосування.

 

Відповідно, всі ці якості належним чином впливають на формування суспільних відносин та норм поведінки як в середині країни. Так і за її межами.

 

У минулому дослідження ментальності знаходили практичне застосування в роботі спецслужб з підготовки агентури для роботи за кордоном, нині – у діяльності політиків, культурних діячів, посадових осіб, простих громадян українського суспільства.

 

Звичайно потрібно розрізняти, що український менталітет формувався на тлі боротьби суспільно-хуторського мислення та авторитарно-державного початку.  Основні зусилля діяльності українського народу направлені з одного боку на затвердження цінностей хуторської спільноти, місцевого самоуправління, з іншого боку на затвердження та прийняття над собою влади “першої особи”.

 

Постійно ворогуючі між собою українські християнські конфесії не змогли стати тим ціннісним фундаментом, який би протягом історії українського народу об’єднав би різні верстви та прошарки українського суспільства. Саме вольова імпульсивність визначила український генотип.

 

Практика останніх десятиріч показала, що нищення культури призвело до неабиякого зростання егоїзму та безкультур’я , особливо серед молоді та сільського населення. 

 

Більшість сучасних українців своє ставлення та відношення до таких понять, як щастя, благополуччя, успішність зв’язують насамперед з матеріальним станом, який продиктований логікою ринкових відносин. 

 

Американські різного роду діячі пояснюють, що низький рівень загальної культури та шкільної освіти у США – цілком свідоме надбання заради досягнення низки економічних цілей. Цілком зрозуміло, що прочитавши багато книжок, людина х високим рівнем освіти та культури відразу стає набагато гіршим та більш вибагливим споживачем тих, чи інших цінностей, що пропонуються як з боку влади, так і з протилежної сторони. Іншими словами він менше купує прального порошку та автомобілів і починає віддавати перевагу Тарасу Шевченку, Дмитру Левицькому, Миколі Леонтовичу. 

 

Кому від цього стане краще? Звичайно зовсім не так званій еліті суспільства, які втратять свої надприбутки, не зможуть вільно маніпулювати населенням, як позбавленої інтелекту отари.

 

Україна останні десятиліття іде цим самим шляхом стимулювання споживчих настроїв та отримання безініціативного, неінтелектуального споживацького суспільства.

 

Особливо яскраво ця тенденція проглядається протягом останніх 3-4 років, коли  завдяки зусиллям можновладців суспiльна психiка українців перебуває у невизначеному станi, який витворює несподівані духовнi химери. Неорганічне поєднання різних систем вартостей дає можливість цілком спокійному спiвiснуванню різновекторних культурних течій, породжує привиди iррацiональностi й алогiчностi.

 

Цiннiснi настанови, що суперечать одна одній, мають майже однакову вагомість у непевній ментальності сучасного пересічного українця. Іншими словами у свідомості людей панує повний безлад та хаос, який підтримується та стимулюється сильними світу цього, які маніпулюють свідомістю на свою користь як хочуть, скільки хочуть, і у спосіб – який захочуть. 

 

Iлюзiї щодо швидкого досягнення західного рівня життя для бiльшостi українців виявилися марними. Проникнення та адаптація на національному ґрунті системи вартостей західноєвропейської культури зіткнулися із протидією не лише атавiзмiв радянської ментальності, а й споживацьких стереотипів Заходу, причому не першого ґатунку так званого “капiталiстичного духу”. 

 

На жаль, нічого доброго з цього не виходить: “Навіть гарне вино погано переносить транспортування”, – говорить французька приказка.

 

Цим дуже вдало користуються представники так званої політичної еліти, які вдалими маніпулятивними заходами роблять людину залежною від політики навіть тоді, коли розуміє шкідливість дії тієї самої ж політики.

 

Для того, щоб виборець проголосував за потрібну політичну силу використовуються найрізноманітніші засоби маніпуляції свідомістю.

 

Ідеальний виборець повинен бути за типологією наркоманом: шляхом постійного нагадування та простих піар технологій він "намертво" прив'язується до обраної політичної сили; відчуває ейфорію від позитивного результату; ідеалізує цю політичну силу (формує "імідж" лідера); чекає від партії чи обранця  негайного позитивного результату та вигоди від співучасті; співпраця повинна постійно поглиблюватись; раціоналізує співпрацю (доводить собі, чому він співпрацює саме з цією політичною силою, незважаючи на очевидні негативні моменти).

 

І, зовсім очевидно, що цей "синдром психічно - політичної залежності" впроваджується в життя всіма політичними силами, які діють не теренах нашої держави. 

 

Альтернативи такому маніпулюванню не культивує та не хоче прикласти до цього зусиль жодна політична сила чи громадська організація. 

 

Як результат, українська спільнота як губка всмоктує весь той бруд та отруту, яка рекламується звідусіль під виглядом надання найбільшого блага для людей, насаджується різними політичними технологами у “оброблену та відповідно підготовлену” свідомість людей.

 

Політичні діячі та можновладці це дуже добре усвідомлюють, що політика – новий вид соціально-психологічного впливу на населення, особливо у той період, коли у цього населення не виробилися засоби захисту від політичного маніпулювання.

 

Хоча політика не звернена до особистості людини, однак вона як мішень обирає почуття, інтереси, несвідомі мотиви поведінки, вона спрямована до "темних" (тобто не усвідомлених) сторін людини.

 

Найбільше ця отрута впливає на молоде покоління. Діти міцно та надовго прив’язуються до цих ідей і стають представниками інфантильного, недбалого, егоїстичного та скупого суспільства споживання, коли зростає інтерес до речей, швидше формується споживацька поведінка, діти знають ціни на речі, можуть за одягом визначати соціальний статус ровесників і дорослих, виявляють заздрість до тих, хто має гарніше вбрання, "комплексують" бо в них немає престижних речей. 

 

Останнім часом дитячі психіатри відзначають появу "речовизму" навіть в олігофренів, що раніше ніколи не простежувалось. Зростає інтерес до покупок. Виявляється, що діти набагато краще знають, "як витрачати", ніж "як заробляти" гроші. Підлітки розуміють, що за гроші можна одержати майже усе, а самі гроші стають головним чинником життя.

 

Серед дітей поменшало цікавих оповідачів. У цілому, молоде покоління стає здебільшого прагматичним, вчиться захищати власні інтереси. Чи потрібно дивуватися, що за останні 5–6 років кількість наркоманів збільшилося в кілька разів.     

 

Ситуація погіршується ще й тому, що в Україні сьогодні простежується глибока психологічна криза. Одним з виявів цієї кризи є протест проти ненормального, несправедливого життя, який на жаль зараз набув патологічно потворних форм. Замість того, щоб згуртуватись, вийти на вулиці,  висунути  вимоги та примусити можновладців зробити життя ліпшим, наші люди з відчаю, з усвідомлення свого повного безсилля позбуваються цього життя. В країні різко зросла кількість самогубств, абортів, вбивств, матері власноруч відправляють на той світ своїх щойно народжених дітей. Люди спиваються, гинуть від наркотиків, не лікуються, що також є прихованим самогубством. Триває не тільки вимирання, а деградація, моральне зубожіння нації. 

 

І воду на млин цієї психологічної кризи рясними потоками, повсюдно і майже повсякчасно льє політична еліта країни, яка обливає брудом один одного та втягує у свої “розборки” широкі верстви населення. При цьому в хід ідуть усі дозволені і не дозволені форми та методи, як обман, наклеп, нагнітання песимістичних прогнозів, заклики до міжнародної спільноти, нівелювання будь-яких людських цінностей.

 

Їх цілком задовольняє таке становище, адже затюканим, малограмотним, злиденним, неосвіченим народом краще маніпулювати та легше управляти.

 

     Главным делом жизни вашей

     Может стать любой пустяк.

     Надо только твердо верить,

     Что важнее дела нет.

     И тогда не помешает

     Вам ни холод, ни жара,

     Задыхаясь от восторга,

     Заниматься чепухой.

 

Ці прості слова Григорія Остера із його книги “ Вредные советы. Книга для непослушных детей и их родителей” як найкраще характеризують сучасну поведінку та роботу всіх гілок влади та більшості представників так званих еліт (політичної, економічної, тощо).

 

На жаль, сьогодні у нашому житті переважають цінності, які характеризуються фразою, проголошеною в одному з рекламних роликів: “Товстий шар шоколаду – це практично все, що вам потрібно від життя”.

 

З цим потрібно жорстоко боротись.

 

 

 

 

Поділитись новиною:

08 Лютого, 2013

Найкоментованіші новини

Автор матеріалу: Игорь Коваленко

Коментарі

анатолі зозуля |

14:27 29 Червня, 2018

 

 

(0)

статья безграмотна с самого начала, так как мозги автора точно мкньше комариніх. На жаль обговорювати нічого, бо автор явно не в темі

Залиште свій коментар


*не обов′язково

Залиште свій коментар через Facebook

Залиште свій коментар через Вконтакте